Ви увійшли як Гость | Група "Гости"
Головна Мій профіль Вихід RSS Вівторок, 24.10.2017, 07:05                                   

«Школа сприяння здоров’ю: Гармонія. Партнерство. Родинність»



"Краплинка"

При школі працює гурток „ Краплинка”, керівник Коровіна Валерія Олексіївна.

         Україна знаходиться в стані екологічної кризи: забруднені промисловими відходами, пестицидами й радіонуклідами землі, водойми, повітря; ерозія ґрунтів поставила під сумнів майбутнє господарювання на них; значною мірою вичерпані природні ресурси; внаслідок техногенного перевантаження змінюються природні ландшафти. Аварія на ЧАЕС поглибила екологічну кризу, а її наслідки і до цього часу не ліквідовані.

         Основними завданнями гуртка „Екологічна варта” є виховання екологічно свідомої особистості, громадянина України, через організацію цікавої екологічної роботи з дітьми, їх участь у дослідницькій роботі та природоохоронних акціях; пропаганда знань про стан навколишнього природного середовища, залучення усіх верств населення до активної діяльності на захист довкілля, формування в цілому нового природоохоронного менталітету нації.

Гуртківці – активні учасники природоохоронних акцій: „Птахи – наші друзі”, „Збережи ялинку”, ”Посади деревце”, ”Первоцвіт”,  ”День зустрічі птахів”. А також гуртківці взяли участь у обласному конкурсі «Збережи ялинку» та Всеукраїнській екологічній акції «Цікаве  дозвілля – чисте довкілля».




Синиця блакитна—птах 2011 року.
Українське товариство охорони птахів оголосило "Птахом 2011 року” - синичку блакитну.

Одна з найбільш відомих українських пташок, блакитна синиця регулярно відвідує сади на протязі року і приносить задоволення людям своїми акробатичними витівками. Вона навчилася брати насіння просто з долоні і селиться поряд з людиною. Молоді синиці є звичним явищем пізньої весни та влітку.
Її легко впізнати за жовто-синім оперенням. Насправдісиній колір є тільки на тілі і крилах і хвості, а решта верхньої частини тіла забарвлена в темно-зелене. Знизу тіло яскраве, лимонно-жовте. Стрибаючи з гілки на гілку, синичка нишпорить по всіх щілинах, шукаючи комах та їх личинки. Улітку родина синичок споживає за день 130 довгих (3-4 см) гусиниць, а за рік—знищує кілька десятків кілограм комах. На добу синичка їсть 5- 6 разів і з’їдає стільки комах, скільки важить сама. Ну, що переконалися, що синичка і гарна, і корисна? Тож треба оберігати цю пташку.



Блакитна синичка.
Синичка ліси, сади оберігає
Від шкідників дерев.
Вона старанно всіх жуків, личинок позбирає,
Кожну гілочку перевірить, обдивившись все.
А люди теж турбуються про пташку,
В холодні і морозні дні
Годують блакитну синичку з годівнички
Зерном, сальцем та насінням.
Карабута Надія, учениця 2-В класу
та її бабуся.

Убийвовк Дарина, учениця 3-Г класу робить лише перші кроки в поезії. Її віршовані рядочки кумедні, веселі, дотепні. То ж прочитайте і посміхніться.
Может сделан йод из меда?
Вот сидит лягушка
Она как мягкая подушка.
Попал в сачек
Сверчок - старичок.

Барвисте пташеня

Це було дуже давно. Перед Великоднем у пташиному гніздечку опинилось незвичайне яєчко. Воно було таке яскраве! Якого тільки кольору там не було! Ніби шматочок веселки впав на нього . І ось одного теплого весняного дня із яйця проклюнулось маленьке пташеня. Воно було і біленьке, і жовтеньке, і темненьке, і зелененьке, і голубеньке. І здалось нам, що це подарунок від самого Бога в честь великого свята. І вирішили назвати пташку Синичкою.

(Єва Грибельник 2-А клас)


Народний прогностик про синичку

- Синиці починають зранку пищати – вночі буде мороз, а ховаються під дах – на хуртовину.
- Пищать вранці синиці, а горобці ховаються під стріху чи солому – мороз посильнішає.
- Синичка пищить зранку – на легкий морозець.

(Учні 2-А класу Решетилівської ЗОШ І ступеня)

Блакитна синиця

О
дна з найбільш знайомих українських пташок, блакитна синиця регулярно відвідує сади на протязі року і приносить задоволення людям своїми акробатичними витівками. Блакитна синиця навчилася брати насіння просто з долоні і селиться поряд з людиною. Цей вид з готовністю гніздиться у шпаківнях, молоді синиці є звичним явищем пізньої весни та влітку.
Найбільш звичайна з наших синиць, вона легко впізнається за дрібними розмірами та жовто-синім оперенням. Насправді синій колір є тільки на тім’ї, крилах та хвості, а решта верхньої частин тіла забарвлене в темно-зелене. Знизу тіло яскраве, лимонно-жовте, з неясною темною каймою, що виділяє нижню частину грудей від черева. У забарвленні голови визначаються білуваті щоки, окреслені тонкою синьою смужкою, що проходить через очі. Як й інші синиці, вона видає різноманітні тріскучі щебетання, а також ясну, дзвінку пісню «псіітсіі-сіррррр».
Навряд чи є сад в Україні, від центра міста до найвіддаленіших селищ, де б не було радості від принаймні випадкового візиту блакитних синиць. Вони подорожують розрідженими зграйками взимку, по декілька особин, які можуть харчуватися кетягами горіхів або насіння. Весною та влітку блакитні синиці часто гніздяться в садах та найбільш вірогідно використовують шпаківні.
Розмножуються з квітня по серпень, використовуючи природні дупла або шпаківні, в яких будує рихле гніздо з трави, пір’їн та моху. Відкладає 7-16 яєць, білих з декількома плямами, насиджує 13-16 днів. Молоді злітають через 16-22 дні. Живиться комахам та павуками; взимку охоче споживає насіння та горіхи, надані людьми.
Блакитні синиці звичайно гніздяться у дуплах, тріщинах або порожнинах дерев, будуючи гніздо, формою нагадує чашу з моху і трави, яку вистилають волосом та вовною. Вони мають єдину кладку, вирощуючи до шістнадцяти пташенят.
* * *
Це у людей при температурі 42 градуси зсідається білок – і вони гинуть. А для синичок, як і для всіх птахів, висока температура тіла є нормальною. І потрібна вона для польоту! Адже, щоб літати, птахам треба мати багато сил (енергії). І висока температура допомагає їм їжу швидше перетворювати на енергію. До того ж, синички – дуже рухливі, то й енергії треба ще більше. На жаль, запас її в тілі синичок дуже малий, і у великі морози пташки гинуть не від холоду, а від нестачі їжі. З 10 великих синиць виживають лише 1-2 пташини. Ось чому взимку їх конче треба підгодовувати. Отим насінням, що зберете і засушите, коли їстимете яблука чи груші. Чи почастуйте пташечок шматочком несолоного сала (бо ж сіль для птахів – отрута) або сирим подрібненим насінням соняшника чи гарбуза. Пшеничку ж синиця не полюбляє. Не дарма ж у народі кажуть: «Пусти синицю хоч на пшеницю».
* * *

Жовте черевце, жовті груди, чорненька краватка, чорна шапочка та білі щічки – це і є синичка. Самичка подібна до самця, лише чорна смуга по низу тіла коротша й тонша. Є близько десяти видів цих пташок, але найчастіше зустрічається синиця велика. Насправді ж вона зовсім невелика, але серед своїх синиччиних родичів найбільша. Ця пташка не відлітає зимувати у теплі краї, а залишається у нас протягом усього року. У наших краях, крім синички великої, поселились: синиця блакитна, чубата, гаїчка болотяна і синиця чорна.
Стрибаючи з гілки на гілку, синичка нишпорить по всіх щілинах, шукаючи комах та їх личинки. Улітку родина синичок споживає за день 130 довгих (3-4 сантиметри) гусениць, а за рік – знищує декілька десятків кілограм комах. На добу синичку їсть 5-6 разів і з’їдає стільки комах, скільки важить сама. Своїм малятам батьки-синички носять їжу аж до 350-390 разів на день. Усі синички люблять зависати на дереві головою вниз і розкльовувати їжу, притискаючи її лапкою до гілки. Особливо цікаво спостерігати, як акробатка їсть підвішене сало…
Ледь розвесниться, а вже чути чіткий звук «сінь-сінь-сінь». Це старається самець синиці великої. Настав час знайомитись і будувати гніздо. Але цим займається тільки самичка. Вона може влаштувати його будь-де: у щілині стіни, у поштовій скриньці, у старій консервній бляшанці, а інколи у шпаківні чи дятловому дуплі. У своє житло синичка наносить сухого моху, трави і листя. А серединку, де лежатимуть маленькі білі, з рожевими цяточками яєчка, пташка вимощує ніжним пуховим пір’ячком і шерстю тварин. Оце так господарочка.
Невдовзі у гнізді з’являється 8-10 пташенят. Молоді синички залишають рідну домівку через 15-20 днів після народження й відразу пробують літати. За літо синичка встигає вивести два покоління.
Давно помітили: «Зранку кричить синиця – на мороз». А про таких, хто багато пообіцяв, а нічого не виконав, кажуть: «Синиця слави наробила, а моря не запалила». Є ще таке прислів’я: «Синиця шкоду робить, а журавель відповідає».
Ну що, переконалися, що синичка – і гарна, і корисна! Тож треба оберігати цю пташечку.


Вірші про синичку

* * *
Червоні снігурі стрибають по дворі.
В задумі чорний крук присів на білий сук.
Синиці голубі стрибають на вербі.
На зиму омелюх пошив собі кожух,
А горобець дивак вдягнув зелений фрак...
Зелений – то й дарма!
Бо сірих фарб нема.

* * *
Синьо-жовта то є птиця.
І тому вона синиця.
Пташка ця хоч і маленька,
А в тім дуже вже прудкенька!

* * *
Три синиці на ялиці
Говорили про суниці.
А суниці круглолиці
Визирали із травиці.
І не знали, що синиці –
Це не ягоди, а птиці.

* * *
Синичка
Синичка сіла на поміст –
Цвірінь,цвірінь,цвірінь! –
І заспівала жартома:
Цвірінь,цвірінь,цвірінь!
Насипать солі б їй на хвіст!
Цвірінь,цвірінь,цвірінь!
Підкравсь – а пташки вже нема!
Цвірінь,цвірінь,цвірінь!

* * *
Синиччина криничка
У синички є криничка.
Як настане синя нічка,
До кринички йде синичка.
Зорі вибира з кринички
І чіпля на шию нічці.
* * *
Синичка
Пташечка мене гука,
Вийду - зразу ж утіка.
Тільки в хату я зайду,
Вже виспівує в саду.
Винесу їй хлібця, сала,
Щоб і завтра заспівала.

Синя синичка
Сонечко спить.
Сонечку сниться
Синя синиця
Синя синиця
Сумно співає.
Співанка соні
Серце стискає.
Соня схопилась:
Соняха, сало
Суне синичці…
Сутінки впали,
Синь світанкова, -
Соня спинилась:
Схоже синичка
Сонечці снилась.
Марія Івашко

Пісенька про синичку на слова А.Грицай.

Синичко-сестричко,
Умий своє личко
Дощиком, росою,
Ніжною рукою.
Заспівай веснянку,
Розбуди до ранку.
Відчини віконце,
Щоб впіймати сонце.
Забринить промінчик
Там, де я і Мурчик.
З котиком вусатим
Візьми погуляти.


Синички
На пухнасті рукавички ,
Сіли дві сумні синички .
А чому сумні – не знаю ,
Зараз їх я запитаю .
- Ми замерзли на морозі ,
Бо були весь час в дорозі .
Раді б зернятко склювати ,
Хочем їсти , хочем спати …
Відігрілися синички
На пухнастих рукавичках ,
І не стали відлітати
Добре їм у теплій хаті .
Зим пройшло з тих пір немало,
Я дорослою вже стала ,
То й понині з рукавичок
Посміхаються синички .
Т. Артем’єва


* * *
Синичка – сестричка
Заглядає в віконце .
У холодну зиму
Вона приносить сонце .



Загадки про синичку

Цінь-до-фа – зимову днину
Клює пташка горобину
Горобців весела зграя
Її щебетом вітає.
Синьогруда, невеличка
Звуть цю подружку ......
(Синичка)
Жовтогруда пташка сало полюбляє.
Рук нема, а будувати вміє.
(Синичка)
Що за пташечка така
Все літа біля вікна
Жовтогруда, білолиця,
А зовуть її .....
(Синиця)

Прилетіла зимувати в українськії ліси.
Ти їй крихіток і сала в годівничку віднеси.
Ця пташина невеличка, а зовуть її ….(Синичка)

Шубка з сірого пушку ,
Скаче в жовтім фартушку ,
Чорний шарфик та кофтина .
Хоч маленька ця пташина ,
Та корисна трудівниця ,
Називається …( Синиця )



Прислів’я про синичку

Краще синиця в руці, ніж журавель у небі.

Синиця в руках, краще за солов’я в лісі.

Не обіцяй журавля в небі, дай синицю в руки.

Народна мудрість говорить:
„Де багато синичок, там комах немає”.

Синиця пищить – зиму віщить.

Синичка маленька, а скільки користі приносить.

Синицю хоч на пшеницю , так не буде толку .


Дівчинка і Синичка
Оповідання
Прийшла холодна зима.
Маленька Наталя почепила на яблунці годівничку для Синички й щодня приносила насіння коноплі. Синичка чекала дівчинку.
Весною Синичка сказала Наталі:
- Тепер не принось мені насіння. Я знайду собі їжу. До побачення – до зими!
- До побачення, Синичко.
Знову зима все засипала снігом. Прилетіла Синичка до годівнички, а там також сніг.
Тривожно стало пташці. Питає вона у яблуньки:
- Яблунько, скажи, чому нема Наталі? Невже вона забула про мене?
- Ні, не забула. Вона хворіє.
Тяжко стало на душі у Синички. Сіла вона на гілочці й думає: „Полечу до дівчинки. Треба чимось її втішити. Але де я візьму подарунок? Навкруги ж сніг, сніг, сніг.”
І тоді вирішила Синичка понести Наталі пісню. Прилетіла до її хати, влетіла у відчинену квартирку, сіла біля ліжка хворої і заспівала.
Наталі стало легше.
В.Сухомлинський


Пуста годівничка
Коли настає зима і тріскучі морози господарюють на дворі, а землю укриває білосніжне покривало снігу і в повітрі розгулюється хурделиця, синички перелітають ближче до житла людини, де легше знайти їжу. Голубі красуні синички приносять користь лісу, саду, збираючи дзьобом всіх шкідників дерев.
Маленька дівчинка Катруся кожного дня годувала своїх вірних пернатих друзів: несолоним салом, крихтами хліба, зерном, насінням. Всю їжу вона клала в годівничку, а синички підлітали не боячись дівчинки, а більш сміливі клювали прямо з її рук.
Одного разу Катруся загулялася з друзями і забула нагодувати пташок. Вранці наступного вихідного дня її розбудив легкий стукіт дзьобиків зголоднілих синичок. Підійшовши до вікна, Катруся побачила крізь мережево казкових, морозних візерунків на склі, своїх вірних пернатих друзів. Синички підлітали до пустих годівничок, а потім летіли до її вікна. Катруся згадала вчорашній день, і їй стало соромно за себе. Вона швиденько вмилася, вдяглася і побігла годувати голубих красунь синичок, і більш ніколи не забувала за них.


Синичка і білочка
Жили на одному дереві, зробивши собі гніздо синичка і в дуплі білочка. Вони дружили, допомагали один одному, гралися в ловички. Обидві були красунями, що голуба синичка, що руда пухнаста білочка. Допомагаючи подрузі білочці заготовляти їжу на зиму в дупло дерева, синичка дзьобом підносила їй запаси. Синичка розклювувала горіхи, лущила насіння. Вони разом харчувалися їжою поки не наставали холоди. Синичка відлітала зимувати до житла людини, прощаючися зі своєю вірною подругою до весни.
Весною вони знов зустрічалися, жили, їли разом, а також грали в улюблену гру в ловички. Коли спритна білочка стрибала з гілки на гілку, то синичка доганяла її, літаючи за нею. Потім вони мінялися ролями і навпаки. Синичка любила кататися на спині білочки, вчипившись кигтиками лап за шерсть. Вони разом стрибали по деревам, бігали по землі і не було меж від радощів і веселощів. Синичка і білочка були нерозлучними вірними друзями.
***
Синичка ліси, сади оберігає
Від шкідників дерев .
Вона старанно всіх жуків, личинок позбирає.
Кожну гілочку перевірить обдивившись все .
А люди теж турбуються про пташку,
В холодні і морозні дні,
Годують блакитну синичку з годівнички
Зерном, салом і насінням теж.

Карабута Надія учениця 2-В класу


Я синичка-чарівничка,
В мене шапка невеличка.
По деревах я стрибаю,
Бо веселу вдачу маю.


Годівничка для синички
Зроблю я годівничку,
Повішу у садку,
Насиплю в ній пшеничку,
Повішу шмат сальця.
Нехай синичка вранці
До неї прилетить.
Загляну у віконце –
Синичка там сидить.



Загадку про синичку
По лісам, садам літаю,
Мушок, мошок я збираю.
І личинок, і жучків,
Короїдів, черв’ячків,
А зимою в годівничку
Насипай мені пшеничку.
Я така весела птичка,
І зовуть мене…

Шубка з синього пушку,
Скаче в жовтім фартушку.
Чорний шарфик та шапчина.
Хоч маленька ця пташина,
Та корисна
трудівниця
Називається...

Пташечка маленька,
Жвава, легкокрила,
У садочок взимку
Зрання прилетіла.
Тенькає завзято
Пташка невеличка.
Як цю гостю звати,
Знаєте?

Вона животик жовтий має,
Ще й чорну краватку одягає.
Пташина жвава і маленька,
Співає дзвінко, веселенько,—
Той спів узимку
кожен чує.
Шматочок сальця їй смакує.
Що ж це за пташка невеличка,
здогадались ви?


Бас Віталій, учень 2-А класу

СИНИЧКА БЛАКИТНА
Синичка блакитна Parus caeruleus належить до родини сиицевих ряду горобцеподібних. На Хмельниччині – це звичайний осілий вид.
Розміром вони дещо менші за великих синиць (які у нас є найчисельніші). Маса до 12 г. На голові у них блакитна шапочка, також відтінки блакитного кольору присутні на крилах, хвості та надхвісті. На шиї темно-синя поперечна смуга. Живіт жовтого кольору. Лоб, брови, щоки, потилиця – білі. Смужка біля ока, горло, смужка поперек шиї та облямівка щік – чорні. У молодих птахів оперення менш яскраве і відсутня блакитна „шапочка”.
Вид поширений по всій Європі (крім крайньої півночі), Туреччині, Ірані, Північно-Західній Африці. В Україні зустрічається по всій території де є деревонасадження (ліси, парки, лісосмуги…). У нас на Хмельниччині найчастіше зустрічаються у листяних лісах та старих фруктових садках. Взимку часто залітають у села. Якщо вести регулярну зимову підгодівлю птахів, то знайшовши таку годівничку, блакитні синички будуть прилітати до неї протягом усієї зими (до середини-кінця березня). На годівничках улюбленим кормом є насіння соняшника чи гарбуза, а також товчені волоські горіхи, арахіс, несолене сало, смалець. Рідше їсть крихти білого хліба, сир, ротовчене зерно кукурудзи, мерзлі яблука. Тримається взимку зграйками по 2-6 ос., часто у зграйках з іншими синичками, повзиками, підкоришниками та дятлами. Найчастіше, серед синиць, прилітає живитись взимку у зарості очеретів біля водойм.
Гніздовий період починається у березні, коли можна часто почути шлюбну пісню самців. Для гніздування птахи обирають дупла з меленьким діаметром льотка (щоб у ці дупла не змогли залетіти ні шпаки, ні великі синички, чи інші дуплогніздники. Дупло може бути на висоті від 1 до 9 метрів. У кладці 9-13 білих з темними плямками яєць. Насиджування розпочинається з кінця квітня протягом 14 днів, ще до 20 днів дорослі вигодовують пташенят. Покинувши гніздо, ще 1-3 дні дорослі підгодовують молодих, а далі розпочинається самостійне життя. Синички збираються у зграйки і кочують навколишніми лісами, аж до наступного гніздового сезону. Восени частина синичок може відкочовувати у дещо південніші райони області (чи України).

Синиця блакитна (Parus caeruleus). Птах родини Синицеві (Paridae) ряду Горобцеподібні (Passeriformes). Розмірами значно менша за горобця. Має жовті груди з неясною чорною поздовжньою смужкою, білими щоками і зеленуватою спиною, голубі "шапочку", крила і хвіст. Ареал включає листяні та змішані ліси Східної Європи, Кавказ, Крим, Західний Копетдаг, Лісостеп, Степ (окрім безлісих ділянок), Західну Європу, Північно-Західну Африку, Туреччину, Іран. На Україні осілий, почасти мандрівний птах всієї території. Оселяється в лісах та парках. Гнізда будує в дуплах. Кладка з 5-10 білих з червоно-коричневими плямами яєць в квітні-травні. Живиться комахами. В гніздовий період тримається парами, в інший час - зграйками разом з іншими видами синиць в кущах, на деревах, очеретяних заростях. В зимовий період на Криворіжжі чисельна, особливо по узбережжях водойм з розвинутою болотяною рослинністю та в штучних листяних лісах. Живиться комахами.
Вдень температура тіла синиці становить 42°С, а вночі знижується до 39°С. Серце цієї маленької пташки б’ється з частотою 500 ударів за хвилину, а за сильного збудження частота скорочень збільшується до 1000 ударів за хвилину;
статевий диморфізм у синиць майже не виражений, і навіть у період гніздування самці і самиці забарвлені однаково;
синиця з’їдає за день більше їжі, ніж важить сама. Пара синиць, що вигодовує молодь, щоденно приносить пташенятам у середньому 1800 комах та їх личинок. За весь час перебування у гнізді малеча з’їдає близько 15000 комашок і гусені;
гострий дзьоб синиці весь час зношується, тому безперервно відростає.

Прислів'я про синичку
Синичка маленька, а скільки користі приносить.
Синиця пищить — зиму віщить.
Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі.

Загадки про синичку
Жовтогруді щебетушки
мають чорні капелюшки,
сірі лапки, білі щічки,
називаються ... (синички).

Спереду — шильце, а ззаду —
вильце, ззаду — суконце,
а спереду бі¬лий рушничок.
(Синичка)

Що за пташечка така
Все літа коло вікна?
Жовтогруда, білолиця.
Ну, звичайно, це…( синиця).
І по шибці стук, стук, стук.
Я ж насиплю трішки круп,
І зерняток, і сальця,
Щоб їла красуня ця.

Прилетіла зимувати в українськії ліси.
Ти їй крихіток і сала в годівничку віднеси.
Ця пташина невеличка, а зовуть її... (Синичка)

Вірші про синичку

А. Грицай
Синичко-сестричко,
Умий своє личко
Дощиком, росою,
Ніжною рукою.
Заспівай веснянку,
Розбуди до ранку.
Відчини віконце,
Щоб впіймати сонце.
Забринить промінчик
Там, де я і Мурчик.
З котиком вусатим
Візьми погуляти.

Марійка Підгірянка

Синиця голодом намлілась —
Така зима, така зима!..
Оце б у вирій полетіти,
Так Батьківщини ж там нема.

А горобчик до синички ходив,
По колосочку та пшениченьку носив.
Ти, синичко, ти, сестричко моя,
Така ж бо ти люба-милая!

Тамара Артем'єва

На пухнасті рукавички
Сіли дві сумні синички.
А чому сумні — не знаю,
Зараз я їх запитаю.
— Ми замерзли на морозі,
Бо були весь час в дорозі.
Раді б зернятко склювати,
Хочем їсти, хочем спати...
Відігрілися синички
На пухнастих рукавичках,
І не стали відлітати,
Добре їм у теплій хаті.
Зим пройшло з тих пір немало,
Я дорослою вже стала,
Та й понині з рукавичок
Посміхаються синички.

Леонід Кльосов

Синиці на баштані

На баштані синиці
Вдягли спідниці.
Тонкі й барвисті,
З синього листя.
З веселого літа,
З сусіднього жита.
З розрізаних кавунів
Та з дитячих снів.
Злітають синиці,
Затріпочуть спідниці.
І казка розтане
На моїм баштані.

Синичка-невеличка,
Пташка жовтогруда.
Вона допомагає
Усім добрим людям

Я синичка, я маленька
Високо літаю.
Бачу все навколо себе,
Все я помічаю.

Як до школи я іду,
Бачу подругу свою.
Вона весело пурхає,
Вдячно крильцями махає.
Казка про синичку

Синичка застудилась

Жила на світі маленька гарненька синичка, яка сильно любила сонечко.
Маленька пташка щоранку летіла високо в небо, щоб привітати сонце.
Та літні сонячні дні швидко закінчились, а їм на зміну прийшли холодні осінні дощі з вітром.
Та синичка все одно щоранку вітала сонечко, хіба що у дні, коли хмари повністю затягували небо, вона , сумуючи, сиділа у своєму гніздечку.
Одного разу сталась неприємність: маленька синичка полетіла до лісу по ягоди калини, що їй сильно подобались, і потрапила під дощ.
Було враження, що велетенська сива хмара чогось сердилась на землю, поливаючи її важкими краплинами. Та й вітер їй допомагав.
Вже за кілька хвилин синичка була повністю мокра.
Вона сховалась під кущик і перечекала зливу.
Та навіть по дорозі додому, хоча й перестали падати дощові краплини, немилосердно дув вітер.
Пташечка ледь-ледь дісталась додому.
Вона впала у своє гніздечко і відразу ж заснула.
Прокинулась синичка від того, що її хтось лагідно зігрівав.
Це було сонечко.
Воно сильно засмутилось, що крихітна подруга сьогодні не зустрічала його вранці піснею.
І тому заглянуло до синички в гості.
На жаль, господиня не могла сказати ні слова - пташка простудилась.
Неподалік її гніздечка жили кілька горобців.
Сонечко попросило маленьких сірих пташечок принести своїй сусідці калинових ягід. Воду сонечко нагріло і зварило смачний чай.
А тут летіло кілька бджілок.
Сонце попросило кілька крапель меду.
Після теплого чаю з медом синичці покращало.
Вона подякувала другові за допомогу і пообіцяла вранці його зустріти, співаючи високо в небі свою пісеньку.

Солтис-Смирнова Марія Петрівна

(Підготував учень 2-А класу Трапезніков Станіслав)