Ви увійшли як Гость | Група "Гости"
Головна Мій профіль Вихід RSS Субота, 21.10.2017, 15:19                                   

«Школа сприяння здоров’ю: Гармонія. Партнерство. Родинність»



  Любі, дорослі і діти !

У березні , коли в лісах ще лежить сніг , але сонячні промені вже теплі й ласкаві , з’являються з-під сніжних кучугур перші квіти – проліски . «Перша квітка помиє кригу» - кажуть у народі . Це правильно , адже росте і розвивається  пролісок взимку . Кучугури снігу надійно захищають ніжні паростки від морозів , а після того як сніг розтане , квітки й самі зможуть постояти за себе . Чому ж не гинуть вони ? Відповідь проста . Квітковий сік, що наповнює проліски , містить багато цукру , а такі цукрові розчини під час помірних морозів не замерзають . Та не від примх зими гинуть проліски , що стали не частими гостями в наших лісах , а від наших рук , від жадібного бажання принести додому ніжний весняний букетик , що зів’яне за декілька годин . Ми зриваємо їх не замислюючись над тим , що нищимо й майбутні плоди з насінням , яке могло б дати життя сотням нових рослин . Не рвіть квіти гуляючи лісом ! Не знищуйте ці зелені крапельки весни ! І тоді наступного року у березні , вони зустрінуть вас у лісі , мов старих друзів .

                                 Звернення первоцвітів

            Ми б завжди були щасливі і пахучі , і красиві ,

            Якби в полі , лісі , лузі  бачили нас тільки друзі .

           Ті які б нас не топтали , без потреби не зривали ,

           А на клумбах , вдома , в школі висівали нас доволі ,

           Доглядали , поливали ми б красу їм дарували !

Перші весняні квіти після тривалої зими приносять величезну втіху для душі . Прогулянка до лісу ранньої весни – просто спокуса . Руки тягнуться до квітів, щоб зірвати це чудо . Але не поспішайте їх рвати , всі вони потребують нашого захисту . Квітка у вазі – це полонянка , приречена на загибель . Хай лісові квіти тішать очі , серце і душу всіх , хто прийде слідом за вами у ліс .

 Дубина Діана , Гайко Дмитро , Гайко Денис  та учні 2-В   класу Решетилівської ЗОШ І ступеня ,    члени екологічного  гуртка «Краплинка» .

"Зайчисько-еколог"

  Невеликий ліс прокидався від зимової сплячки. Вдень він жадібно ловив кожен промінець сонця, але вночі ще терпів невеликі морози в надії, що вони все ж скоро закінчаться. Сонечко лагідно торкалося крони кожного дерева і куща, від чого ті розпрямлялися і всередині їх починав пульсувати сік. Земля майже звільнилася від снігу. 

         Лісовий струмочок, скинувши кригу, радо шелестів торішнім листям. А птахи …  Птахи просто шаленіли від радощів. Одні сиділи на гілках, інші стрімко шугали то вгору, то вниз, а були й такі, що чубалися, чогось не поділивши. І все це супроводжувалося катафонією найрізноманітніших звуків.

         Серед усього цього лементу, на пагорбку, вже нагрітому сонцем, тихо посапуючи, спав Зайчик. Він уже переодягнувся у сіру шубку і його майже не було видно. Раптом щось залоскотало бік раз, потім вдруге, втретє. Зайчик здивовано підвівся, гарненько потягнувся, трохи відійшов і подивився на те місце, де щойно лежав, але нічого не побачив. Сірий здивовано почухав потилицю, махнув лапою і побіг шукати їжу бо добряче зголоднів. Ввечері Зайчик пішов до своєї нори, а вранці знову бігав по лісу і на теплий пагорбок прийшов лише на другий день по обіді і … О, диво! На пагорбі, у яскравих променях сонця, серед пожухлої сірої старої трави розквітли три квітки – голуба, біла і фіолетова. Зайчик аж застрибав від захвату і радості. Відразу ж запропонував квітам познайомитися. Квіти охоче повідомили, що їх звати Підсніжник, Крокус і Пролісок і попрохали Зайчика звільнити їх від трави і листя, що той і зробив з превеликою охотою і завзяттям. Весело підстрибуючи і перекочуючись через головую, зайчисько побіг додому. Там, захлинаючись від слів, повідомив, що в нього появилися друзі і назвав їх імена. Мама не повірила, адже вона прожила в лісі багато років і знала, що цих квітів залишилося дуже мало. Вона розповіла зайчиську, що це перші весняні квіти і що їх донедавна в лісі була сила-силенна. Вони вкривали барвистим килимом всі поляни. Але в ліс приходило багато людей, які їх рвали з корінцем-цибулинкою, тому квіти зникали назавжди.

         Зайчик миттю помчав до пагорбка і заспокоївся – його друзі-первоцвіти ніжились на сонечку. Вухань запитав, чи правду розповіла йому мама. Квіти сумно опустили голівки і відповіли, що так, що їх уже занесено до Червоної книги України. Вухань зі співчуттям подивився на прегарні квіти і з запалом пообіцяв, що відтепер всім – і звірям, і людям буде говорити про необхідність збереження вісників тепла і весни – первоцвітів. Підсніжник, Пролісок і Крокус вдячно йому посміхнулись і подякували.

  Казку склала Сініцева Лєна учениця 2 -В класу   Решетилівської ЗОШ І ступеня